Молоді душею

   Українська хата, піч  в якій потріскують дрова, українські рушники  на образах,  сіно на підлозі , дубові лави , стіл а на ньому  смачний хліб , щойно з печі , борщ, каша , вареники , узвар . Біля печі гарна молодиця в українському вбранні господарює , а за столом жінки у вишиванках, квітчастих хустках та з дукатами на шиї. Ні це не уривок з однієї з поем Нечуя Левицького,  саме так в селі Полянецькому  в Українській хаті Ірини Утяніної святкували Щедрівку люди , які зібрались, щоб згадати свої молоді літа , як важко працювали щодня, бідно жили,  але попри це кожного дня співали. От і цього разу на Меланки  вони вирішили згадати колядки та щедрівки , журливі та веселі пісні своєї молодості.  Їхні голоси вже змінилися з віком, а  щоб дотягнути ноту вже іноді й не вистачає духу, але  слухати їх хотілося знову і знову . Українська пісня зачаровує коли вона звучить серце не може залишитися байдужим  і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності і відвертої довіри. Як неможна залишатися байдужим і до її виконавців, адже  в очах цих сивочолих людей можна було  побачити, і смуток, і печаль, і радість , та відчути, що значить бути молодим душею, адже душа ніколи не старіє, як і Українська пісня.

Для людей  які давно живуть кожен своїми турботами, переживаннями за дітей та онуків , зустрічаються не часто , деякі рідко виходять з власної домівки ця зустріч стала справжнім святом  за яке вони щиро дякували організаторам : завідуючій клубом та бібліотекарю, а також щирій господині української хати .