Загальні відомості

  Село Полянецьке розташоване на південному заході Черкаської області за 3,5 км на південь від районного центру та залізничної станції  Умань.

Загальна площа земель сільської ради – 2347,4 га, в тому числі площа населеного пункту – 445,6 га.

Населення – 1340 осіб, дворів – 667 дворів.

З історичних джерел село відоме з ХVІІІ століття. На його території виявлено залишки 16-ти стародавніх поселень, серед них три – трипільської культури, сім – доби бронзи, чотири – черняхівської культури.

Чимало є версій щодо походження назви села, але більшість дослідників найчастіше висловлюють припущення, що назва походить від племені східних слов'ян — полян, які проживали тут  у 69 століттях.

У 1913 році в селі проживало 2010 осіб, з них дітей шкільного віку – 200. В селі була церковно-приходська школа, її відвідували лише діти заможних селян, тому 95 відсотків жителів  були неписьменними.

У страшні роки голодомору 1932-1933 років у селі померло більше 300 осіб.

 В 1938 році відбувся перший випуск семирічної школи, котру закінчили 33 учні. Цього ж року в селі було створено бібліотеку, на той час  була осередком культури на селі та мала багато читачів.

У серпні 1941 року село окупували фашистські загарбники.

325 жителів Полянецького воювали на фронтах, з них 176 не повернулося до рідних домівок, 149 – удостоєні урядових нагород.

Довгоочікуване  визволення   прийшло  в  березні 1944 року.

Звільнившись від окупації, жителі села з натхненням взялися за відбудову. Тоді ж колгоспи, які діяли  до війни, були об’єднані

 в один –«13-річчя Жовтня», а з 1952-го року господарство стало називатись «ім. Котовського».

Головами колгоспу в післявоєнні роки були: Лука Бондар, Іван  Дерев’янко, Карпо Кравченко.

За часів головування Семена Кравця було розпочато будівництво нової  школи, споруджено новий корівник. Продовжив справу свого попередника Сергій Яромишев, при дійовій підтримці якого за кошти колгоспу завершено будівництво школи.

В 60-х роках минулого століття було проведено водогін, прокладено  дорогу з твердим покриттям до центру села, збудовано медичний  пункт.

На початку 70-х років головою місцевого колгоспу був Сергій  Захарович Камінський. Його внесок у розбудову господарства чималий:  капітальний ремонт приміщення тваринницької ферми, розбудова критого току, будівництво адміністративного будинку. Продовжив  добрі справи керівник місцевого господарства Василь Володимирович  Гончарук, на його рахунку і спорудження житлових будинків для  спеціалістів,  і асфальтування доріг, і газифікація частини  села.

    Колгосп займався і рослинництвом, і тваринництвом, особливо було розвинене птахівництво.

В 1997 році проведено розпаювання майна та сільськогосподарських  земель КЗПП «Полянецьке». В 2000 році КЗПП «Полянецьке» було реформовано в ТОВ «Полянецьке», яке діє і зараз під керівництвом директора Барабаша Андрія Васильовича. (Засновники ТОВ «Полянецьке» – Усик Сергій Олексійович, Барабаш Андрій  Васильович). ТОВ «Полянецьке» орендує землі  власників   земельних  паїв та землі резервного фонду та землі запасу Полянецької сільської  ради.

В товаристві добре розвинуте тваринництво молочного напрямку та   вирощування зернових культур за прогресивними технологіями.

 

 

Місцеве самоврядування

Сільська рада – уособлення влади на селі.

Органом місцевого самоврядування є Полянецька сільська рада (16 депутатів) та виконавчий комітет (7  членів  виконкому).

Полянецьку сільську громаду в різні роки очолювали: Михайло  Сніцар, Василь Постовий, Матвій Скрипник, Маркіян Савченко, Кузьма  Криворучко, Іван Скакун, Яким Грабар, Іван Лещенко, Олексій  Калінчук.

22 роки сільську громаду очолювала Параска Федорівна Оберемок, яка в 2000 році стала переможцем конкурсу «Сільський голова року», що вперше проводився в Уманському районі.

Нелегкі часи бувають у сільського голови. Особливо, якщо потрібно вирішувати долі людей. Розумієш, що ти не Бог, не всесвітній вершитель, а від тебе чекають рішення...

 

 

Зараз Параска Федорівна очолює жіночий актив села Полянецьке, є відповідальним секретарем громадської організації «Актив жінок Уманського району («АЖУР»).

А в червні 2002 року із благословення Параски Федорівни головою села став умілий  керівник та гарний  господар Коритник Володимир Дмитрович.

Володимир Дмитрович – селянський син, родом з Київщини. Готував себе до мирної праці – в профтехучилищі здобув робітничу професію слюсаря механоскладальних робіт і навіть кілька місяців устиг попрацювати за спеціальністю на одному з київських заводів.

В 1980 році був призваний до лав збройних сил. Після півторамісячного опановування армійських премудростей потрапив до Афганістану. А там: розвідувальна рота, часті рейди, які тривали по кілька днів.

 

Чудом вдалося вціліти, коли вночі у переповнений солдатами намет вцілила трасуюча куля, від якої «помешкання» бійців спалахнуло мов факел. Серед інших обгорів і Володимир, після чого – медсанбат, а потім і госпіталь.

 

Повернувшись додому, в 1982 році вступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту на зооінженерний факультет.

Здобувши диплом, за розподілом приїхав у Полянецьке.

14 років очолював тваринницьку галузь місцевого сільськогосподарського товариства, вважався одним з кращих спеціалістів зоотехнічної справи у районі, став авторитетною людиною в селі. В 2002 році громада обрала його головою села.

Нарис про Володимира Коритника під назвою «Щастя залишитися живим» є у книзі «Відлуння афганських гір», яка видана з ініціативи Уманської міськрайонної організації ветеранів Афганістану, активістом якої він є.

Коли запитати в жителів Полянецького думку про свого голову, то не змовляючись відповідають: «Все найкраще, що можна сказати про людину, характеризує й нашого Коритника».

Поза його увагою не  залишається жоден житель села з його бідами та радощами,   ні  одна  проблема в селі не вирішується без його участі.

Надійним помічником у роботі сільського голови є секретар сільської  ради. 

З 1997 року цю посаду займає Кримінська Наталія Олексіївна.

Заяви, довідки, доручення, паспорти, заповіти, реєстрації... Одним словом – папери, папери, папери.

Але ж не тільки. Бо ще й робота з людьми. А це потребує і витримки, і знання психології, і просто людяності.

Наталя Олексіївна має титул „Секретар сільської ради 2007 року” в номінації „Досвід”.

Чарівна, жіночна, доброзичлива і привітна. Уважно ставиться до кожного, хто до неї звертається. Турботлива і чуйна, готова допомогти і прийти на допомогу. Активістка громадської організації „АЖУР” („Актив жінок Уманського району”). 

 В штаті сільської ради працюють головний Декарчук Тетяна Петрівна,  касир Філімончук Тетяна Петрівна  та  техпрацівник Криворучко Лідія  Іванівна. Колектив невеликий, але згуртований, разом із депутатами сільської ради і членами виконкому злагоджено і конструктивно вирішують усі нагальні питання.

Протягом 2010 року проведено 9 сесійних засідань сільської ради та 12 засідань виконкому, на яких розглядались питання, що стосуються життя сільської громади. Це насамперед питання соціально-економічного розвитку села, уточнення та затвердження сільського бюджету, виконання сільських Програм. Заслуховувались звіти керівників установ та організацій, звіти депутатів та багато інших життєво важливих питань.

Сільською радою приділяється особлива увага роботі із зверненнями громадян.

За 2010 рік поступило 120 заяв, які стосувалися в основному проблем соціального захисту населення, земельних відносин, забезпечення законності та правопорядку. Особлива увага надавалась питанням, які стосуються вирішення проблем ветеранів Великої Вітчизняної війни.

В кінці 2010 року проведено збори представників територіальної громади села,  на яких були розглянуті основні питання:

  1. Звіт сільського голови Коритника В.Д.  за звітний період.
  2. Звіти керівників установ та організацій, які знаходяться на території сільської  ради.
  3. Звіт голови громадського формування з охорони громадського порядку.
  4. Звіт про роботу адмінкомісії.

   Розглядались і інші важливі питання.

   Всі рішення сільської ради відповідають чинному законодавству. Скарг на їх неправомірність, фактів опротестування органами прокуратури і суду не було.

З 2002 року в Уманському районі проводився конкурс „Сільська рада року”. Для того, щоб перемогти в конкурсі потрібно, щоб сільська рада мала естетичний вигляд, виконувались вимоги наукової організації праці при  облаштуванні робочого місця голови, і щоб стан діловодства був на високому рівня. Враховується компетентність, виконавча дисципліна, творчий підхід до роботи голови та секретаря сільської ради,  злагодженість роботи апарату ради і ще цілий ряд критеріїв, всього одинадцять пунктів.

Робота Полянецької сільської ради неодноразово відзначалась нагородами Уманської районної ради:

2003 рік – Диплом за І місце в районному конкурсі «Сільська рада 2003 року»;

2004 рік – Диплом за ІІ місце в районному конкурсі «Сільська рада 2004 року»;

2005 рік – Диплом за активну роботу, спрямовану на забезпечення жителів територіальної громади засобами зв’язку;

2006 рік – Диплом за одержане звання «Сільська рада 2006 року» в  номінації «Виконання доходної частини сільського бюджету, пошук та реалізація джерел його надходження»;

2010 рік – Диплом за І місце в районному конкурсі «Сільська рада 2010 року»

        


 

 Якщо міцні корені, то й квітуча крона.

  Якщо гарно знаєш своє минуле,

шануєш все краще і враховуєш помилки,

то й про майбутнє можна бути спокійним.

Шануючи пам’ять, Полянецька сільська громада дбає про майбутнє!

 

Святим  обов’язком  кожного  жителя  села є  збереження  пам’яті  про  односельців. 

Про людські втрати в часи голодомору нагадує пам’ятний знак    жертвам голодомору 1932-1933 років, який встановлено на  упорядкованому  кладовищі  у 2003  році.

За період окупації чимало молодих жителів села Полянецького було вивезено до Німеччини.

Ті, хто повернулися, мають нелегку долю: обпалену війною молодість, понівечене життя. Адже це тільки недавно держава почала більш менш дбати про тих, хто називається остарбайтером.

В Полянецькому з повагою і співчуттям ставляться до цих людей.

Бундига Ніна Фомінічна, Мороз Єва Максимівна, Мосонзенко Марія Михеївна, Сигидюк Наталка Михайлівна, Сокирський Серафим Степанович, Крючківська Олена Ільківна, Гелівей Іван Харитонович.  Війна відібрала у них юність, відрізала шлях до щастя.

 

В 1947 році в Полянецькому встановлено пам’ятник тринадцяти невідомим воїнам, котрі полягли в бою за село.

 

Силами територіальної громади, при значному сприянні депутатів  районної ради Усика Сергія Олексійовича та Грановського Геннадія Семеновича, дякуючи особистому ентузіазму новообраного (на той час) сільського голови Коритника Володимира Дмитровича, у 2003 році  пам’ятник на могилі було оновлено, а також  встановлено обеліск Слави, на плитах викарбувано 176 імен жителів Полянецького, які полягли на фронтах війни.

Під час відкриття обеліска вічний вогонь запалили ветерани Великої Вітчизняної війни та юні жителі села.

Учні місцевої загальноосвітньої школи та наймолодші мешканці Полянецького, уже правнучата тих, хто воював за те, щоб у кожного з них було щасливе дитинство, віршами, піснями та квітами вітали своїх односельців зі святом.

 

Чітко карбуючи крок, рівняючись на Обеліск, стрункою шеренгою пройшли воїни Уманського гарнізону.

Дійсно, визначна подія відбулася в селі Полянецькому. Вона стала не лише ще одним підтвердженням невмирущості подвигу солдата Великої Вітчизняної, а й демонстрацією сили і єдності громади. Адже саме на її кошти було зведено цей меморіальний комплекс. Спорудження меморіалу Слави в Полянецькому зробило в 2003 році святкування Дня Перемоги радісним, зворушливим, пам’ятним для всіх жителів села, зітканим із пам’яті, квітів і пісень.

В будь-яку пору року біля обеліска лежать квіти: не забувають жителі Полянецького своїх односельчан, свято бережуть пам’ять про них.

2010 рік, 65-й рік після Перемоги, проходив під знаком Року ветерана Великої Вітчизняної війни. Полянецька громада взяла участь в естафеті Пам’яті, що .

Учні Полянецької загальноосвітньої школи разом із членами юнацького дискусійного клубу «САПФІР», що діє при районному центрі дитячої та юнацької творчості членами юнацького дискусійного клубу «САПФІР», що діє при районному центрі дитячої та юнацької творчості, взяли участь в Рейді Пам’яті. Маршрут пролягав до села Косенівка, де знаходиться музей-садиба нашого прославленого земляка Кузьми Миколайовича Дерев’янка, який поставив крапку в другій світовій війні, підписавши від Радянського Союзу акт про капітуляцію Японії.

Шлях до Косенівки лежить через села Гереженівку, Доброводи і Танське. У кожному із цих сіл учасники рейду робили зупинку, щоб покласти біля Обелісків Слави квіти, аби вшанувати пам’ять про тих, хто поліг у війні, хто недоздійснив, недоміряв, недобудував. Вони були позбавлені

можливості навчатись, любити, відпочивати, займатись улюбленою справою, вільно обирати своє майбутнє, насолоджуватись прекрасною порою юності. У тих квітах – безмежна вдячність всім тим, хто віддав життя за мирне небо над нами.

Кінцевою точкою маршруту була Косенівка, музей-садиба К.М.Дерев’янка, над якою в минулому році сапрфірівці взяли шефство.

Учасники рейду мали за мету впорядкувати територію музею- садиби, була здійснена екскурсія музеєм.

На жаль, живих учасників Великої Вітчизняної війни в Полянецькому вже не залишилось, залишились фотографії у шкільному музеї та пам’ять про них у людських серцях.

Але є люди в Полянецькому і люди, які знають, що таке війна не тільки із книг. Це ті, які мають статус «Діти війни».

Діти війни... Поняття, котре поєднує в собі найсвітліше і найпохмуріше, життєстверджуюче і смертоносне. Саме їм доля підкинула свою гірку пілюлю у вигляді сирітства, голоду, холоду і жаху бомбардувань. Для дитячої психіки, що не зміцніла, військові потрясіння вдесятеро сильніше ранять душу і залишають шрами на все життя.

Діти війни теж наближали перемогу. Це з думкою про них батьки ішли в атаку, це їхні листи бійці берегли біля сердець. Щирі, теплі слова із тих листів вселяли силу і віру.

До цих людей у сільській громаді ставляться із шаною і повагою.  

Виконання сільського бюджету

за 2010 рік

 Ну що, здавалося б, бюджет – слова та цифри, більш нічого, а серце б’ється, ожива, як їх почує...

Імпортне слово „бюджет” дослівно перекладається з англійської мови як „сумка”. І ніхто не буде заперечувати, що мати велику й повну сумку краще, ніж маленьку і пусту. Тим більше, коли йдеться про сумку з грішми.

 

Наповнений бюджет – це можливість вирішення багатьох проблем у селі.

Протягом 2010 року Полянецька сільська рада працювала відповідно до затвердженого бюджету, програми економічного та соціального розвитку села на 2010 рік,  перспективних та поточних планів, що дало змогу забезпечити виконання дохідної частини бюджету.

Доходи надійшли в сумі 395382 гривень або 111,1% до планових показників. З районного бюджету в повному обсязі отримано дотацію вирівнювання в сумі 505876 гривень.

Платники податків перед сільським бюджетом заборгованості не мають.

Цільові фонди створені за рахунок коштів самооподаткування.

Вчасно проведено фінансування захищених статей бюджету по всіх бюджетних установах. Забезпечено виплату заробітної плати на суму 582816 гривень.

Стовідсотково оплачено рахунки за спожиті енергоносії на суму 82581 гривню, забезпечено продуктами харчування дітей дитячої установи на суму 55943 гривні. Придбано медикаментів на суму 10500 гривень.

 

 

 

Економічний та соціальний розвиток села

 

Програму економічного та соціального розвитку села на 2010 рік затверджено рішенням 38-ї сесії 5 скликання від 30.03.20010 року.

Добробут будь-якої країни оцінюється за двома основними критеріями: по-перше, за якістю і кількістю доріг усіх типів, по-друге, за рівнем розвитку комунікацій. Загальновідомо: село, до якого неможливо  дібратися, із-за бездоріжжя, потихеньку вмирає. В такому селі важко затримати молодь.  Адже наявність дороги – це свідчення цивілізації.

Між Полянецьким та районним центром якісно налагоджено сполучення, на лінії працює автобус, який щодня виконує 9 рейсів до Умані. Жителі села можуть безпроблемно, в будь-який день добратися до Умані.

На покращення доріг у 2010 році використано 22 тисячі гривень. Проведено ямковий ремонт вул. Радянської і центру села  та побудовано «біле» шосе по пров. Шевченка (150 м).

За останні 3 роки в селі  повністю відновлено  вуличне  освітлення (24,5 км) на  загальну  суму 386 тис.грн., з  них у 2010 році – 56 тис. грн.

В зимовий період за кошти базового господарства ТОВ «Полянецьке» проводилась розчистка доріг від снігу.

На сьогодні населення села забезпечує послугами зв’язку відділення  зв’язку, яке очолює Кравцова Ніна Іванівна. В селі діє філія «Ощадбанку», в якій працює Несторенко Олена Сергіївна. В приміщенні  сільської  ради  розташована  також  АТС, яка  дала  змогу  телефонізувати  235 дворів  у  селі.

В селі працюють 4 торгові  точки, де жителі села можуть придбати  всі необхідні продукти харчування та  предмети першої  необхідності.

Для вивезення побутових відходів на міське сміттєзвалище укладено договір  з ПП «Комунальник».

 

Розвиток сільськогосподарського виробництва

Щоб зерно колосилось гарним урожаєм, щоб врожай із полів потрапив на столи у вигляді духмяних паляниць – на це спрямовують свої зусилля жителі села Полянецьке.

 

Базовим сільськогосподарським підприємством на території сільської ради є ТОВ « Полянецьке» (директор А.В.Барабаш).

 

 

 

Підприємці села надають різні послуги населенню. Це оранка городів, перевезення різних будівельних матеріалів, дров, вугілля, реалізації ВРХ та свиней.

   Надається допомога в організації ветеринарного забезпечення худоби в особистих господарствах, виділена чимала площа для випасу корів.  

  Налагоджена робота з організації торгівлі для населення насінням овочів та кормових культур, засобами захисту рослин від шкідників та хвороб.

Реформування земельних відносин

Сільською радою проводиться роз’яснювальна робота про доцільність оформлення державних актів на присадибні земельні ділянки, в результаті станом на 31.12.2010 року 87% землекористувачів виготовили і отримали державні акти на земельні ділянки. Проводяться зустрічі жителів села з працівниками міськрайонного управління земельних ресурсів, які дають роз’яснення селянам щодо їх прав та оформлення відповідних документів.

Постійно під контролем сільської ради знаходиться сплата податків за земельні ділянки, розрахунки по оренді земельних паїв.

На території села розташовані  6 ставків:  4 з них в межах  населеного пункту. За кошти місцевого бюджету була виготовлена проектна документація та проведено роботи, спрямовані на поліпшення  малопродуктивних сільгоспугідь права  державної  власності ставковим  мулом (сапропелем) на  загальну  суму   96 тис. грн. В  результаті цих  робіт у  2010  році було  значною  мірою  покращено  загальний  вигляд  центру  села  Полянецьке. 

98,9% земель державної власності здані в оренду.

Плата за оренду землі проводиться згідно з нормативно-грошовою оцінкою.

Землі проінвентаризовані.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів  від 05.08.2009 року № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році» на території сільської ради була проведена відповідна робота: оформлені документи на безкоштовну приватизацію присадибних земельних ділянок 34 особам, згідно з поданими заявами.

Зміцнення правопорядку,

профілактика злочинності

Стояти на варті забезпечення законності та правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян – в цьому вбачає своє покликання депутатський корпус Полянецької сільської ради.

 

Стан криміногенної обстановки на території сільської ради – задовільний. В цьому заслуга тісної співпраці виконкому сільської ради та правоохоронних органів, освітніх закладів, керівників підприємств.

При сільській раді створене громадське формування з охорони громадського порядку в кількості 12-ти осіб, яке очолює С.С. Шмалюх. Періодично здійснюються рейди-перевірки у вечірні години, зокрема під час проведення дискотек.

Питання профілактики злочинності  періодично заслуховувалось на засіданнях виконкому та сесіях сільської ради, а також на засіданнях громадської комісії в справах неповнолітніх.

Охорона довкілля

Екологічні проблеми останнім часом набули особливої актуальності. Бо ж всіх нас турбує, що ми залишимо нашим дітям у спадок, чи почують вони спів солов’їв, чи зможуть босоніж пройтись по росяній траві.

 

Ці проблеми турбують і Полянецьку сільську громаду.

 

 

На території села ведеться робота щодо дотримання природоохоронного законодавства.

Велика робота проводиться з благоустрою села. Протягом 2010 року висаджено 110 саджанців сосни. Для закріплення насипного ґрунту на греблі висіяно різнотрав’я.

З Уманською районною санітарно-епідеміологічною станцією укладено договір стосовно контролю за станом питної води.

Ведеться робота з ліквідації стихійних сміттєзвилищ. Сміття та побутові відходи вивозяться за межі села на Уманське міське сміттєзвалище згідно  з договором  з ПП «Комунальник».

Депутати сільської ради на своїх виборчих округах організовують роботу з наведення порядку на вулицях та  в дворах.

Питання охорони довкілля, благоустрою села щоразу розглядаються на засіданнях виконкому сільської ради та на зборах представників територіальної громади села.

В загальноосвітній школі систематично проводяться уроки екологічних знань, тижні, місячники охорони довкілля.

Охорона здоров’я

 

В селі медичний працівник ФАПу – спеціаліст з усіх питань. Травми, простуди, біль у найрізноманітніших ділянках людського тіла, – з усім до нього звертаються, і він мусить надати кваліфіковану допомогу. І вдень, і вночі, і в дощ, і в мороз, і в спеку…

Фельдшерсько-акушерський пункт розміщений в окремому приміщенні, збудованому у 1960 році.

З 2006 року приміщення газифіковане, проведено капітальний  ремонт даху, замінено вікна та двері на металопластикові, відремонтовано  кімнати.

На ФАПі працюють 3 медичні працівники: завідуюча ФАП-ом О.В.Гонтаренко, медична патронажна сестра з догляду за дітьми до 1-го року В.В.Лишаєватенко та молодша медична сестра Г.В.Мартиненко.


В  різні часи завідували сільським ФАП-ом та  надавали невідкладну   медичну допомогу жителям села такі медичні працівники: Медведчук  Зінаїда  Олександрівна, Бондар Надія Дмитрівна, Брацлавський Петро Олексійович, Брацлавська Валентина Олегівна.

Приміщення  сільського  ФАПу  не нове , але технічний стан відповідає нормам: телефонізоване, опалюється газом.

ФАП  оснащено згідно з вимогами на  90%.

Заклад І категорії.

Показники діяльності :

  • цитологічне обстеження жіночого населення – 82%
  • профілактичні медичні огляди – 100%
  • щеплення дитячого населення – 70 %  (через відсутність вакцини)
  • випадки запущених форм онкологічної патології – відсутні
  • смертність дітей до року життя – відсутня
  • пологи вдома – відсутні.

В минулому 2010 році значно поліпшилась матеріально-технічна база ФАПу. Проведено поточний ремонт на суму більше 25 тис. грн. Протягом року на придбання медикаментів для надання  невідкладної допомоги та вакцинацію проти грипу було використано 9 тис. грн. бюджетних коштів. 

 

 

 

 

          

       Дошкільний навчальний заклад

         «Сонечко»

   Земля без дітей…

Хіба не для того виблискують калюжки, щоб маля хлюпало по них босоніж? Квітне гарна квітка, аби милувалися нею допитливі оченята? Хіба не для того змерзлі пташки злітаються взимку до вікон, щоб збудувати у маленьких душах співчуття до живого, спонукати бажання допомогти слабшому?

На всі ці запитання найпростіше відповісти: «Ні, не тому», «Ні, не для того.

І будуть ті відповіді правильними, але такими ж нецікавими, яким було б наше життя без дітей…


 Маленькі мешканці Полянецького відвідують

дошкільний навчальний заклад «Сонечко»,

який очолює Прокопенко Тетяна  Миколаївна.

В ДНЗ працюють дві різновікові дошкільні групи

та перший клас  шестирічок. Дитячий заклад відвідують

58 дітей.

Навчально-виховний процес здійснюють 5 педагогічних працівників: 4 з них мають вищу освіту, 1– середню спеціальну.

В дитячому садочку створені всі умови для всебічного, гармонійного розвитку дитини. Педагогічний колектив наполегливо працює над впровадженням в життя завдань «Базового компоненту дошкільної освіти» та  Закону України «Про  дошкільну освіту». Матеріальна база добра. Для роботи з дітьми є все необхідне.

В 2010 році в дитячий заклад проведено телефон, встановлено комп’ютер, електронну вагу, замінено газовий котел, закуплено електротовари та іграшки, замінено в приміщенні 4 дверей  на  загальну  суму 49 тисяч гривень.

Здійснюється вартісна дотація для організації повноцінного харчування дітей. 

Створено всі умови, аби діти росли, міцніли, всебічно розвивались.

 

 

Загальноосвітня школа

 

Болять майбутнім, школо, твої груди.

Нехай святиться твій простий поріг!

І.Драч

 

В селі функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, у якій  навчається 168 учнів та працює 21 вчитель. Приміщення школи  збудоване у 1964 році.

Усі діти шкільного віку охоплені навчанням.

Учні школи забезпечені безкоштовними підручниками. Для дітей організоване харчування.

В 2003 році котельню школи переведено на газове опалення, в 2008 – проведено заміну всіх старих вікон на металопластикові. Завдяки проробленій роботі в школі стало тепло, в класних кімнатах і шкільних коридорах – оазиси кімнатних рослин, пожвавилася робота гуртків та спортивних секцій в позаурочний час.

В 2009 році силами  ТОВ « Полянецьке» проведена капітальна  реконструкція входу в школу.

Директор школи  – член виконкому сільської ради Денисюк  Наталія  Михайлівна.

В кабінеті інформатики обладнано комп’ютерний клас, де є 9 комп’ютерів та копіювальна техніка, є вихід в Інтернет

В школі функціонують 9 предметних кабінетів, майстерня, спортзал, 4 класи-кабінети для молодших школярів, бібліотека, їдальня, медичний  кабінет, музей бойової слави.

Навчально-виховний процес в школі спрямований на розвиток здібностей інтересів, навиків дитини.

Учні школи активно включились у роботу над проектами обласної Ліги  старшокласників: «Добро починається з тебе»,  «Щоденник корисних справ», «Здоровим бути модно». Зокрема, в рамках проекту «Добро починається з тебе» багато корисних благодійних справ робить волонтерський загін «Турбота».

 Учні школи виборюють призові місця в обласних та районних конкурсах.

Купцова Ірина, учениця 9 класу – переможниця  районного та лауреат обласного конкурсу «Грайлива веселка», учасниця обласного конкурсу ім. В. Авраменка з хореографії, неодноразова переможниця районного конкурсу «Обдарованість року» в номінації «У вихорі танцю».

 

Роїк Юлія, учениця 10 класу – призер обласного конкурсу творчих робіт «Знай і люби свій рідний край» (ІІІ місце в номінації «Художні роботи»), призерка  міжнародного конкурсу «Друзі ЄВРО 2012», неодноразова переможниця районного конкурсу «Обдарованість року» в номінації «Веселкова палітра».

 

Усик Ірина, учениця 7 класу – переможець  обласного конкурсу «Знай і люби свій рідний край» (ІІ місце в номінації «Ляльки»), занесена до картотеки обдарованих дітей області.

Поліщук Альона, учениця 7 класу  – переможниця районного конкурсу «Обдарованість 2010» (ІІ місце в номінації «Веселкова палітра»).

Екологічна бригада «Сполох» другий рік поспіль бере активну участь в обласному  всеукраїнському конкурсі  екологічних агітбригад, ввійшла в десятку кращих екологічних загонів області, нагороджена Грамотою та цінним подарунком.

Агітбригада  «Шанс» – переможець районного конкурсу агітбригад «За здоровий спосіб життя» (ІІ місце).

В районному етапі олімпіад з базових дисциплін учні школи теж показують непогані результати.

В 2010-2011 навчальному році Купцова Ірина, учениця 9 класу, зайняла ІІ місце з англійської мови, ІІІ місце з української мови,  ІІІ

місце  в олімпіаді з історії. Оберемок Вадим, учень 9 класу, зайняв  ІІ місце з географії, Вихристюк Таня, учениця 11 класу - ІІІ місце з історії, Архіпова Марія, учениця 10 класу – призер олімпіади з правознавства.

Окрім цього учні беруть участь у всеукраїнських інтелектуальних конкурсах «Левеня»,«Колосок», «Лелека».

Багато полянецьких школярів відвідують відомий в Україні районний юнацький дискусійний клуб «САПФІР», що діє при районному Центрі дитячої та юнацької творчості. («САПФІР» – абревіатура, означає спілкування азартних, переконаних фантазерів, інтелектуалів, романтиків). Президентами клубу в різний час були полянецькі школярі: Романюк Микола, який зараз закінчує Київську академію комунального господарства, є відмінником навчання, і Оберемок Анатолій – нині студент Національного університету «Київський політехнічний інститут». 

Сапфірівці в клубі вчаться спілкуватися, формувати, формулювати, захищати свою думку, крім того здійснюють волонтерську підтримку загальнорайонних свят, влаштовують свята для дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей із багатодітних та прийомних сімей. Полянецькі школярі у всіх цих справ – найактивніші.

 

Соціальний захист населення та зайнятість

 

Тож, люди на Землі,

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

 

В сільські громаді особлива увага приділяється людям, які найбільше потребують уваги і допомоги.

В сільській раді перебувають на обліку: інваліди всіх категорій і груп – 32 особи, ветерани війни та праці – 67,  діти-напівсироти – 22, діти-інваліди – 2, багатодітні  сім'ї – 14, малозабезпечені сім’ї – 4. Їм надається допомога згідно з чинним законодавством.

Станом на 31 грудня 2010 року оформлені документи для надання різних видів допомог 42 особам,  45 осіб оформили субсидії, 15 осіб отримали допомогу на тверде паливо.

В Уманському районному центрі зайнятості перебувають на обліку  25 осіб.

Два соціальних працівники обслуговують 24 одиноких пристарілих.               Учасникам бойових дій, вдовам в переддень  свята  Дня Перемоги товариством «Полянецьке» щороку надається допомога. Зокрема в 2010 році  10 осіб одержали виплати на загальну суму 1480 грн.

Починаючи з 2000 року традиційно восени, з ініціативи Активу жінок Уманського району за сприяння Уманської районної ради і райдержадміністрації  в селах району проходить акція „Зігріймо ближніх добротою”, в рамках якої відбуваються зустрічі з наймудрішими, найдосвідченішими, найповажнішими жителями району, для яких настала осінь життя, хоча їх називають людьми літніми.

В 2010 році ця акція відбулась в селі Полянецьке.

Традиційно в першій половині зустрічі керівники району, працівники управління праці та соціального захисту населення, управління Пенсійного фонду відповідали на питання присутніх у залі. Найчастіше питання стосувалися пільг пенсіонерів, розмірів пенсій, нового у пенсійному законодавстві, пільг громадян, які мають статус «діти війни».

В другій частині вшановувались ветерани війни і праці, найстарші жителі села, солдатські вдови, остарбайтери, багатодітні матері, подружні пари, які в шлюбі 50 років і більше, ювіляри вересня.

В селі Полянецьке крім традиційних категорій пенсіонерів, яких вшановують під час акції, долучилися ще й ті пенсіонери, садиби яких потопають у квітах, хати яких від ранньої весни до пізньої осені – мов у вінку. Були названі і майстрині випікання хліба, пирогів і короваїв.

Пенсіонери – це особливий народ. Хіба вони можуть сидіти без діла? Постійно працюють, або на городі, або в садку, або біля худоби, або ж із голкою в руках – над полотном.

Нещодавно полянецька вишивальниця Валентина Іванівна Бондаренко мала виставку в Черкасах.  Перед тим її вишиванками захоплювалися і відвідувачі Уманської картинної галереї.

Збереглося в Полянецькому древнє українське ремесло – лозоплетіння. Пенсіонерка Нестеренко Ганна Іванівна цим успішно займається і вчить молодше покоління. Брилі і капелюхи, зроблені нею, – неперевершені.

Вшановувались в Полянецькому і подружні пари, які прожили в шлюбі більше п’ятдесяти років.

Серед них Гелівеї Іван Харитонович і Євдокія Костянтинівна. На питання, як живеться на пенсії, Євдокія Костянтинівна відповідає оптимістично: «Аби не гірше». Бо знає важкі часи. Три роки їй було, коли батько пішов на війну. Вона запам’ятала, як прощаючись, тато високо піднімав її на руках. То останній спогад про нього.

    52 роки прожили Гелівеї в парі.

– Всього в житті було, – розповідає Євдокія Костянтинівна. –  Аякже? Скільки років разом! Без непорозумінь не буває. Але жінці потрібно бути мудрою, поступатись. Та й чоловік мені попався золотий. 

Роки не стерли з жіночого обличчя вроду, воно осяяне добротою і посмішкою. Після розмови з Євдокією Костянтинівно стає зрозумілим секрет довгого і щасливого життя. Це любов один до одного, до людей, до світу, і, звичайно щоденна праця.

На зустрічі в Полянецькому була присутня і найстарша жителька села Мосонзенко Ганна Іванівна, 1 травня їй виповнився 91 рік. Вона ще й є багатодітною матір’ю: народила і виростила п’ятеро дітей.

                   

 

Реалізація державної політики 

 

щодо   дітей,

жінок, сімей і молоді

Материнство і дитинство – це найвищі цінності на Землі, це святе.

 

  В сільській раді перебувають на обліку:

  • діти (від 0 до 5 років) – 72
  • діти (від 6 до 15 років) - 112
  • молоді сім'ї (обоє до 35років) – 52
  • сім'ї, в яких проживають інваліди (від 0 до 35 років) – 10
  • кількість сімей матерів-одиначок -15, в них 22 дитини
  • малозабезпечені сім'ї – 4, в них  дітей 15
  • багатодітні сім'ї – 14, в них  дітей 45
  • 6 сімей, в яких проживають діти-напівсироти – 7


               Є в Полянецькому дві сім’ї, у якій виховуються прийомні діти. 

            Це сім’ї Фабріччі та Утяніних.

Милі і потішні вони – ці хлоп’ятка і дівчатка, оченята їхні блищать цікавістю, коли розпочинається гра, коли є можливість проявити себе в ерудиції, кмітливості, дотепності. І сім’ї у них звичайні, бо ж і картоплю треба копати, і допомагати батькам в повсякденній сільській праці. Але кожного разу не перестаєш захоплюватися людьми, які зважилися взяти обездолених дітей в свої сім’ї, аби їх обігріти і обгорнути сімейним затишком.

Здійснюють свій щоденний, буденний материнській подвиг і багатодітні матері Полянецького.

Голубєва Тетяна Василівна має  п’ятеро дітей (1 дочка і 4 сина), є десятеро онуків, вже й прабабусею стала. В конкурсі, який проводився Активом жінок Уманського району виборола титул  «Супербабуся року».

По п’ятеро дітей мають Василенко Марія Юхимівна, Мельник Олена Василівна, Кириленко Надія Володимирівна.

 

При потребі всім їм надається матеріальна та гуманітарна допомога.

В селі стало традицією відзначення Дня захисту дітей, Дня матері, Дня молоді, Дня села.

Щороку здійснюється оздоровлення дітей в літній період в пришкільному таборі.

В 2010 році  було оздоровлено 87 учнів, що становить 68%.  На один день на 1 учня виділялось 5 гривень. Оздоровлення проводилось за державні кошти (для пільгових категорій), спонсорські та батьківські кошти.

При сільській раді працює жіночий актив села, який є підструктурною одиницею районної організації «Актив жінок Уманського району («АЖУР»)». Очолює сільський актив Оберемок Параска Федорівна.

«Через толерантність, добро, милосердя – до вершин Мудрості і Краси» – такий основний девіз діяльності організації “АЖУР”.

Актив жінок діє за такими напрямками діяльності:

  • Дитинство, юність, молодість – наше майбутнє. Робота з молоддю.
  • Міцна родина – міцна держава. Робота з сім’ями.
  • Через активність та ініціативу – до вічної молодості. Підтримка жінок-пенсіонерів.
  • Гідність і краса, вишуканість і чарівність, жіночність і привабливість, неповторність і самобутність – суть кожної жінки. Допомога в утвердженні себе, самореалізації, захисті прав.
  •  Ланцюгова реакція Добра. Пошук меценатів для прямої допомоги конкретним людям. 

Спільними зусиллями виконкому сільської ради, сільського клубу, жіночого активу, школи ведеться робота, спрямована на формування здорового способу життя молоді, її дозвілля. Працюють клуби за інтересами, проводяться дискотеки, тематичні вечори, «круглі» столи.

Ведеться активна робота по залученню молоді до малого та середнього бізнесу, розвитку молодіжного підприємництва.

Серед депутатів Полянецької сільської ради – четверо віком до 35-ти років. Один із них, Прокопенко Віталій, є членом районної ради молодих депутатів.

Талановита молодь бере участь в проведенні районних свят та урочистостей.

При виконкомі сільської ради діє опікунська рада. Всі питання, які стосуються охорони дитинства, захисту прав неповнолітніх, вирішуються в повному обсязі.

 

Споконвіку пісня і танок, музика і слово, витвори майстрів народної творчості були виразниками національної ідеї, оберегами історичної пам’яті. Вони підживлювали і зміцнювали надію народу на краще майбутнє…

Село Полянецьке – край працьовитих і талановитих людей, край невмирущих трудових і культурних традицій.

Мережа закладів культури на території сільської ради представлена  двома бібліотеками (шкільною і сільською) та  сільським клубом.

При сільському клубі функціонує 5 гуртків художньої самодіяльності.

Завідуюча сільським клубом – Лисенко Олександра Миколаївна, сільську бібліотеку очолює Петренко Євдокія Григорівна.

 

                Бібліотечний фонд складає 6232 примірника, обслуговується 650 читачів, з них 130 дітей. Видається література різної тематики відповідно до уподобань та запитів читачів. Бібліотекою проводяться різні заходи: бесіди, «круглі» столи, вікторини, тематичні вечори (згідно з планом роботи).

 

Щороку здійснюється підписка періодичних видань.

Сільська бібліотека та клуб фінансуються з місцевого бюджету. Приміщення бібліотеки знаходиться на балансі сільської ради.

В селі стало традиційним проведення свята села, відзначення державних свят і традиційних народних обрядових, що сприяє змістовному проведенню дозвілля всіх членів територіальної громади.

 

        


Зелений туризм

 

Словосполучення "зелений туризм" включає в себе, практично, будь-який вид туризму, що зосереджений на сільських територіях. Даний вид туризму спрямований на пізнання самобутності природи; більш глибокого та детального ознайомлення з культурою та звичаями місцевого населення.

 

Туристи в селі – бажані гості з погляду на поліпшення достатку, як окремо взятої родини, так і в цілому сільської громади.

Для України термін «зелений туризм» порівняно новий, але традиції його живуть давно. Наприкінці ХІХ століття приїжджали в Карпати і проживали в садибах селян відомі поети, митці, науковці. Так черпали натхнення і оздоровлювалися Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський.

А всі переваги зеленого туризму описав ще Михайло Коцюбинський в 1908 році в оповіданні «Іntermezzо»: «І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею. Благословен був спокій моєї душі…»

Насолодитись тишею, посидіти з вудкою біля озера, зустріти світанок, сходити в ліс по гриби та ягоди, відчути себе частинкою краси природи, покататися на конях, ознайомитися з традиціями народних промислів, відчути смак української кухні та гостинність сільського населення, при цьому за бажанням маючи максимум комфорту – це все можливості зеленого туризму  – прекрасні можливості повернення до природи, до землі,
до свого коріння, своєї суті.

В Полянецькому є дві садиби, які приймають туристів: «Анна Фабріччі» і «Лялькова хата».

Анна Фабріччі

 

Відпочинок у садибі «Анна Фабріччі» подарує Вам можливість заглибитися в атмосферу старого доброго особняка, відпочити від міської метушні і насолодитися спокійним плином життя дворянина 19 століття, відчути себе власником маєтку.

Ось який відгук залишила одна із відвідувачок садиби «Анна Фабріччі» на сайті «Сільський зелений туризм»:

 

 

 

Наша коротка зупинка в оселі Анни Фабріччі нагадала гостювання в старосвітському маєтку. Нас приймали не як туристів, а як - Гостей! Вишукана кухня, елегантний інтер'єр, цікаві бесіди біля каміну...- ніби потрапляєш до ХІХ сторіччя. Мені особисто сподобалося роздивлятися старовинні деталі інтер'єру та слухати їхні неповторні історії. А чоловік "налягав" на шоколадно-бісквітний торт та на домашню наливку. Але найбільше нам запам'яталися розмови, адже господарі - дуже приємні, освічені та інтелігентні люди. Сподіваємося обов'язково повернутися!

 

 

 


     В Полянецькому є ще одна садиба «Ляльковий дім», господинею якої є Ірина Утяніна.

 

 


Народні ремесла

 

З давніх-давен славились українські жінки своїми руками вмілими. А українська вишиванка підкорила увесь світ. Шедеври наших майстринь викликають подив, захоплення і зачудування. Ніби сама українська душа на тому полотні співає і тужить.

Ось такі дивовижні речі народжуються в руках полянецької вишивальниці Валентини Іванівни Бондаренко. Її роботи виставлялись в Уманській картинній галереї і в Художньому музеї Черкас.

 

 

 

 

 

Лозоплетіння

Збереглося в Полянецькому древнє українське ремесло – лозоплетіння.

Нестеренко Ганна Іванівна цим успішно займається і вчить молодше покоління. Брилі і капелюхи – неперевершені.

 

Ніла Салаутіна

 

Перейнявши традицію у бабусі, нині своїми шедеврами прославилась далеко за межами України Ніла Салаутіна. Її роботи можна зустріти у колекціях європейців та американців. Почала плести з соломи ще змалку. П’ятирічною дівчинкою вперше взяла солому до рук. Першим сплела капелюх. Потім тривалий час робила тільки капелюшки, а згодом почала плести вази, різні підставки під кухлі, жіночі обручі та інші прикраси.

Спеціально для капелюхів вирощує овес, бо він м’який і має гарний жовтий колір, для інших виробів – жито.

Свої роботи Ніла продає дуже рідко: більшість просто дарує друзям. Іноді плете на замовлення. Нашу майстриню цінують і в Сполучених Штатах, і в Європі, адже її вироби часто купують іноземці в художньому салоні. Останній виріб, який купили, – ікебана, поїхав у Францію.